Гілечка

Гілечка, -ки, ж. Ум. отъ гілка. Шевч. 30.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Гілечка, ки, ж. Ум. отъ гілка. Шевч. 30.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 285.

ГІЛКА, и, ж. Невеликий боковий відросток, пагін дерева, чагарника або трав'янистої рослини. І не подумавши німало, Нап'явсь [Еней], за гілочку смикнув, Аж дерево те затріщало, І зараз гілку одчахнув (Котл., І, 1952, 124); Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння, А гілки квіток сплелися На вікні, неначе грати (Л. Укр., І, 1951, 153); Латиш ішов просто на вершників і грався ліщиновою гілкою (Ю. Янов., 1,1958,113); * У порівн.Од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах (Н.-Лев., II, 1956, 263).

Ілюстрації

Джерела та література

https://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy/%D0%B3%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%87%D0%BA%D0%B0

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B3%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0