Квашка

Квашка, -ки, ж. Ум. отъ кваша.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

вид земноводних, що входять до роду райка (Hyla), родини райок (Hylinae) ряду безхвостих земноводних (Anura).

Внутрішньовидова систематика надалі залишається предметом дискусій. Так, згідно з однією точкою зору Н. arborea представлена 5 підвидами: H. a. arborea, H. a. kretensis, H. a. molleri, H. a. sarda, H. a. schelkownikowi. Згідно з іншою думкою до складу H. arborea входять лише перші 3 підвиди.

В Україні живуть райки, що відносяться до номінативного підвиду, хоча з її східної частини була описана «Hyla arborea var. orientalis».

Інші назви: Квакша, райка деревна, деревна жаба, рахкавка, кракавка, жабка деревна, кракавка деревна.

Ареал розповсюдження: Зустрічаються на більшій частині Центральної та Західної Європи (відсутні в південній Іспанії та південній Франції), на північ межа доходить до Англії (тут інтродукована), північно-західної частини Нідерландів, Норвегії. На сході межа йде приблизно південною Литвою, Білоруссю, прикордонними зі східною Україною областями Росії (Бєлгородська обл.).

Райки живуть на більшій частині України, піднімаючись у гори на висоту до 1250 м; в південно-східному напрямку доходять приблизно до сходу Харківської,Дніпропетровської (долини річок Орель та Самара) та півночі Запорізької областей (є на о. Хортиця). У південній та південно-західній Україні трапляється спорадично, починаючи від пониззя Дніпра (Херсонська обл.) і далі на захід; тут в Одеській області доходить до гирла Дунаю (у південних регіонах степової зони поширення пов’язане з острівними лісовими та заплавними ділянками). У Криму водиться в гірській частині.

Населяє квакша світлі широколистяні і мішані ліси, сади, виноградники, парки. В горах відома до висоти 1500 м над рівнем моря.

Чисельність: На Закарпатті у підхожих для свого оселення місцях чисельність райок доволі висока й навесні на 100 м берегової лінії нерестових водойм нараховується до 20 особин. У басейні річки Південний Буг щільність складає близько 21 ос./га, в південно-східній частині ареалу (Дніпровсько-Орельський заповідник у Дніпропетровській області) — 10–25 ос./100 м2. По закінченні сезону розмноження райки й надалі тримаються приблизно таких самих біотопів (долини річок, околиці стоячих водойм тощо), і їхня щільність тут може складати 30–60 ос./га.

У кількісному співвідношенні у цей період на місцях нересту переважають самці, оскільки самиці, як вже зазначалося, полишають водойми відразу ж після парування. Смертність протягом року може досягати 34% при максимальній тривалості життя в природі до 12 років, хоча в Швейцарії смертність в середньому складає 75% серед молоді й 70% серед дорослих, що дозволяє говорити про повну заміну популяції протягом 5 років. Для райок Молдови та Північної Італії вказують смертність 95–99% молодих особин, малу тривалість життя дорослих (максимум 4–5 років) та оновлення чисельності дорослих на 95% щороку.

Зовнішній вигляд: Тварини невеликих розмірів, довжина тіла статевозрілих особин звичайно до 50–60 мм.Пальці задніх кінцівок з'єднані перетинками. Шкіра на спині гладка, на черевному боці грубозерниста. У забарвленні спини найчастіше переважають однотонні яскраво-зелені кольори, хоча трапляються (залежно від субстрату та температури повітря) світло-сірі, коричнюваті або сіро-голубуваті особини. Черевний бік білого або жовтуватого кольору.

Забарвлення верхнього (спинного) та нижнього (черевного) боків тіла розділене двома контрастними темними смугами з жовто-білими краями, кожна з яких тягнеться по обох боках тіла від очей до пахвинної області, утворюючи тут петлю. Темні смуги є також і на морді, де вони сполучають ніздрі та верхньопередні краї очей. Статевий диморфізм виявлений слабо: самці мають непарний горловий резонатор та шлюбні мозолі на першому пальці передніх кінцівок.

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=jvjto0l4KuA

Зовнішні посилання

Faivovich, J., Haddad, C. F. B., Garcia, P. C. A., Frost, D. R., Campbell, J. A., and Wheeler, W. C. (2005). Systematic review of the frog family Hylidae, with special reference to Hylinae: phylogenetic analysis and taxonomic revision. Bulletin of the American Museum of Natural History, (294), 1-240. Родина Hylidae на порталі amphibiaweb.org