Чорно

Чорно, нар. Черно. Такий злий, аж у роті чорно. Ном. № 2884. Чорним-чорно. Совершенно черно. НВолын. у. Ходити чо́рно. Одѣваться въ черную одежду. Ум. Чорненько, чорнесенько. У черницях, мій миленький, робити легенько, тільки на серці та досадонька ходити чорненько. Рудч. Чп. 211.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ЧОРНО. Присл. до чорний 1—4,9. Море під сильним вітром шуміло збурено й чорно (Іван Микитенко, II, 1957, 219); — А що потім? Що було потім?.. Я з ранку до ночі робила чорно. За хвостами світа не бачила (Семен Журахович, Нам тоді.., 1968, 88); Швендяв карлик за перевізниками, заважав їм робити своє діло, лаявся чорно (Павло Загребельний, Диво, 1968, 507); Марті він чомусь здався в ту мить страшенно схожим на отих святош, які чорно грішили цілий рік, а потім на два тижні ходили одмолювати гріхи в київську Лавру (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 201); [Лучицька:] Ти мені не ймеш віри? Невже ти зміг про мене так чорно помислити? Антосю, що ж це? (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 437); // у знач. присудк. сл. Довго жадібно їв [Йонька ожину].. В роті чорно, як у горщику з-під бузини, губи чорні, вуса чорні, а він усе їв і їв (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 437); В хаті було чорно, як у димарі. Чорна постіль зібгана лежала на полу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47); Дітки поснули, сплять спокійно сини маленькії, а на городі вітер шумить вербами, надворі чорно; блискавиця поблискує (Марко Вовчок, I, 1955, 246). ♦ [Аж] у роті чорно див. рот; Чорно перед очима — уживається при вказівці на велику втому, знесилення організму (від важкої роботи, хвороби, переживання і т. ін.). — Бог би тебе скарав, Саво! Мені з жури чорно перед очима, а ти ще приходиш і їси моє серце! (Ольга Кобилянська, II, 1956, 35).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 356.Коментарі (0)

ЧОРНО... Перша частина складних слів, що відповідає слову чорний у 1, 2 знач., напр.: чорно-багряний, чорнобокий, чорнолистий, чорнорилий і т. ін.
[1]