Хлясь!
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 08:16, 23 квітня 2024; A.tiutiunnyk (обговорення • внесок)
Хлясь! меж., выражающее стеганіе кнутомъ. Коней хлясь да хлясь.
Сучасні словники
ХЛЯСЬ, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь. Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш: «хлясь-хлясь-хлясь! Гу-гу-гу!» (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 347).
2. Уживається як присудок за знач. хляснути. Коней хлясь да хлясь (Словник Грінченка).
Ілюстрації
|
