Відволога
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:28, 22 квітня 2024; Tvposternak.fufkm23 (обговорення • внесок)
Відволога, -ги, ж. Основное значеніе = Відволода = Відлига, но въ пѣснѣ употребл. въ смыслѣ: облегченіе душевное, утѣшеніе, также: утѣшительница. Одна другої питається: Подружечкоодволого, одволожи живота мого: чи була ти на улиці, чи бачила жениха мого? Лавр. 113.
Відволога - те само, що відлига
Відволога \ВІДЛИ́ГА, и, жін. Значне потепління взимку або ранньою весною, що викликає часткове розтавання снігу, льоду. Була відлига, з стріх капало, з горбка збігали, мов весною, струмочки талої води (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 129); Батько приїхав рано-вранці, коли після сердитих морозів почалася відлига (Олесь Донченко, IV, 1957, 468); Одлига пожувала дорогу (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 21).
Джерело: https://sum11.com.ua/vidlygha/
