Решітце
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:40, 21 квітня 2024; Aaraniuk.fshn23 (обговорення • внесок)
Решітце, -ця, с. 1) Ум. отъ решето. 2) Часть токарнаго станка. Шух. І. 305. 306. См. Токарня.
Тлумачний словник
РЕШІТЦЕ - я, с. Зменш.-пестл. до решето 1. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (Номис, 1864, № 1690); Прийшов - ні ситця, ні решітця (Укр.. присл.., 1963, 22).
Ілюстрації
