Збаня

Збаня́, -ня́ти, с. 1) Маленькій жбанъ. Ум. Збанятко. Каменец. у. 2) мн. Раст. Campanula ranunculoides. Вх. Пч. 1. 9.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови в 11-томах

ЗБАНЯ́, я́ти, с., діал. Невеликий дзбан. * У порівн. Молодиця, молодая. Тлуста, уродлива; Груди білі — як збанята; Сама чорнобрива (Рудан., Тв., 1956, 125).

Онлайн-бібліотека "ГОРОХ"

• Взяла [Ганнуся] .. збаня .., набрала води з коновки та й запитала: – Чи підливати, дідуню? (М. Устиянович)
• У хатині бриніли мухи. Сідали на хліб та й їли, залізали в збаня та й воду пили. (В. Стефаник)
• Молодиця, молодая. Тлуста, уродлива; Груди білі – як збанята; Сама чорнобрива. (С. Руданський)

Тлумачний словник української мови

Збан - іменник, чоловічий рід, неістота.

Ілюстрації

Приказки, мовні звороти

• До пори жбан воду носить.
• До часу збан воду носить та людей пити просить.
• Доти збанок воду носить, доки йому вухо не урветься.
• Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан.

Дзбан

Словник української мови в 11-томах

1. Дзбан, джбан, розм. жбан (біл. гладыш, збан, горлач, русин. кантув) — глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Має округлу у нижній частині форму і циліндричний верх, може мати ручку-вушко (такі посудини частіше називають глеками). Діалектна назва — «збан» («збанок», «збанка»), у Київській Русі аналогічні посудини відомі як «корчага».
2. Слово джбан походить від прасл. *čьbanъ, пов'язаного з *kubъ («кубок», «келих»).

Варіант дзбан запозичено з польської мови — від пол. dzban (< czban).

Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст.