Збаня
Збаня́, -ня́ти, с. 1) Маленькій жбанъ. Ум. Збанятко. Каменец. у. 2) мн. Раст. Campanula ranunculoides. Вх. Пч. 1. 9.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови в 11-томах
ЗБАНЯ́, я́ти, с., діал. Невеликий дзбан. * У порівн. Молодиця, молодая. Тлуста, уродлива; Груди білі — як збанята; Сама чорнобрива (Рудан., Тв., 1956, 125).
Онлайн-бібліотека "ГОРОХ"
- Взяла [Ганнуся] .. збаня .., набрала води з коновки та й запитала: – Чи підливати, дідуню? (М. Устиянович)
- У хатині бриніли мухи. Сідали на хліб та й їли, залізали в збаня та й воду пили. (В. Стефаник)
- Молодиця, молодая. Тлуста, уродлива; Груди білі – як збанята; Сама чорнобрива. (С. Руданський)
Тлумачний словник української мови
Збан - іменник, чоловічий рід, неістота.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Приказки, мовні звороти
- До пори жбан воду носить.
- До часу збан воду носить та людей пити просить.
- Доти збанок воду носить, доки йому вухо не урветься.
- Хоч на мені жупан дран, єсть у мене грошей джбан.
Джерела та література
Зовнішні посилання
Дзбан
Словник української мови в 11-томах
- Дзбан, джбан, розм. жбан (біл. гладыш, збан, горлач, русин. кантув) — глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу. Має округлу у нижній частині форму і циліндричний верх, може мати ручку-вушко (такі посудини частіше називають глеками). Діалектна назва — «збан» («збанок», «збанка»), у Київській Русі аналогічні посудини відомі як «корчага».
- Слово джбан походить від прасл. *čьbanъ, пов'язаного з *kubъ («кубок», «келих»).
Варіант дзбан запозичено з польської мови — від пол. dzban (< czban).
Дзбани на жердинах плоту — одна зі складових образу типової східноукраїнської і південноросійської оселі XIX—XX ст.
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет української
філології, культури і мистецтва]]
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2024 року/Факультет української філології, культури і мистецтва]]
