Виправдуватися

Виправдуватися, -дуюся, -єшся, сов. в. виправдатися, -даюся, -єшся и виправдитися, -джуся, -дишся, гл. Оправдываться, оправдаться. Хотів ся виправдати. Вх. Лем. 398. Як не піймав його, то він там виправдиться. Новомоск. у.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ВИПРАВДОВУВАТИСЯ і ВИПРАВДУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИПРАВДАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Доводити свою правоту, невинність. Оксен знав, що.. всі ті люди, яким він вказав на неполадки, замість того, щоб виправити їх і не допускати надалі, будуть виправдовуватися і присягатися, що вони в тому не винні (Тют., Вир, 1964, 27); Добре, щосьте мені по щирості написали про Вашу уразу проти мене: так завжди і краще і справедливіше, бо дає можливість обвинуваченому виправдатись (Л. Укр., V, 1956, 353); Шурубак водив сонними очима, намагався виправдатися: - Тут моєї вини хіба що на двадцять процентів (Донч., І, 1956, 452). 2. тільки недок. Пояснювати свої вчинки, дії, наводити причини, які дають можливість, дозволяють вибачити. - Та ми, Василію Йвановичу, читаємо так собі, з нудьги, - виправдувались люди, - аби чимось час загаяти (Вас., І, 1959, 69); Голуб почав виправдуватись скрутою з кормами, але Бачура не слухав його (Чаб., Тече вода.., 1961, 165); Виправдувався господар, що нічим гостей частувати (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 523). 3. Виявлятися правильним, таким, що справджує, підтверджує що-небудь. Я сховався. Але розрахунок мій був точний. Він цілком виправдався. Отець Олександер з цікавістю посунув руку за грубу, намацав мою голову і витяг мене за чуба на світ (Мик., Кадильниця, 1959, 17).

Ілюстрації