Оніміти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:31, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Онімі́ти, -мі́ю, -єш, гл. 1) Онѣмѣть. І язик мій онімієШевч. 2) Умолкнуть. Замовкли гармати, оніміли дзвони. Шевч. 234.