Шпуряти

Шпуряти, -ряю, -єш, гл. = Шпурляти. Ном. № 13420. Зазвичай, ми можемо сказати : "Петро любить шпуряти свої черевики через вікно". Тобто, це слово означає дію щось кинути, закинути, різко і нестримно. Кидати щось кудись без певної мети.

Приклади: "Вітер шпурнув гілки дерев у різні боки." "Хвилі шпурнули човен на берег." "Доля шпурнула його в цю невідому країну."

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках шпуряти — див. кидати Словник синонімів Вусика шпуряти — ШПУРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, і ШПУРЯ́ТИ а́ю, а́єш, недок., ШПУ́РИТИ, рю, риш, док., чим, у що, діал. Протикати що-небудь чимось гострим, шукаючи щось. Словник української мови у 20 томах шпуряти — шпуря́ти дієслово недоконаного виду шпурляти діал. Орфографічний словник української мови шпуряти — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови шпуряти — ШПУРЯ́ТИ, яю, яє́ш, недок., ШПУ́РИТИ, рю, риш, док., перех., діал.. Шпурляти. Та й шпурив [цар] острий палаш молодцеві у грудь (Федьк., І, 1960, 101). Словник української мови в 11 томах шпуряти — Шпуряти, -ряю, -єш гл. = шпурляти. Ном. № 13420. Словник української мови Грінченка

Ілюстрації

Див. також

Вживання слова "шпуряти" може варіюватися залежно від жанру, стилю та індивідуальної манери автора. У деяких випадках воно може використовуватися з іронічним або саркастичним підтекстом. Шпуряння може бути важливим інструментом для створення динамічного сюжету, розкриття характерів персонажів та передачі авторського задуму.

Джерела та література

Приклади з творів сучасних українських письменників:

"Тіні забутих предків" М. Коцюбинського: "Вітер шпурнув гілки дерев у різні боки." "Солодка Даруся" М. Матіос: "Вона шпурнула сумку на стілець і впала на ліжко." "Забіг" Ю. Андруховича: "Він шпурнув погляд на годинник, час невблаганно йшов."