Підтюпцем
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:55, 19 квітня 2024; Ovmaksymenko.fzfvs21 (обговорення • внесок)
Підтюпцем, нар. Бѣгомъ, рысцой. І в ратуш підтюпцем сунулись. Котл. Ен. IV. 52.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачний словник української мови
ПІДТЮПЦЕМ, присл., розм. Дрібними швидкими кроками. Грицько підтюпцем побіг до брата (Мирний, IV, 1955, 13); * Образно. Повз них підтюпцем бігли телеграфні стовпи (Руд., Остання шабля, 1959, 32); . // Труськом (про коней). Коні вибігли на гору, пішли підтюпцем (Коцюб., І, 1955, 239); Коні підтюпцем бігли вузькою дорогою (Кучер, Полтавка, 1950, 104).
Ілюстрації
|
|
|
|
