Свистик

Сви́стик, -ка, м. Свистокъ. Купив за пятака свистик та й свистить. Екат. у. (Залюб.).

Свистик - це зазвичай невеликий предмет, який випускає свисток, коли ви дуєте через нього. Свистки можуть мати різні форми та застосування в залежності від їх призначення. Найчастіше це слово використовується в значенні "невелика іграшка".

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках СВИ́СТИК, а, чол., розм. Те саме, що свисток 1. Купив за п'ятака свистик та й свистить (Словник Грінченка). https://sum.in.ua/s/svystyk СВИСТО́К, тка, чол.

1. Пристрій для свисту (у 1 знач.). Засюрчав свисток кондуктора. І поїзд рушив (Андрій Головко, II, 1957, 458); Він зробив аж три свистки. Такі хороші та голосні! (6. Кравч., Квіти.., 1959, 81); // Пристрій для подання сигналів за допомогою свисту (у 3 знач.). Він збив манометр і ударив залізом по боці [паровика]. Потому пустив пару в свисток (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 91); // Дитяча іграшка, за допомогою якої утворюють свист. При дифтерії, скарлатині і т. д. заразний чинник може передаватись через дитячі іграшки, особливо ті, що їх діти беруть в рот (свистки, пискалки та ін.) (Підручник дезинфекції, 1953, 53).

2. Свист, утворюваний таким пристроєм. Нарешті від соснового новенького будиночка почувся свисток, яким кличуть собак (Юрій Яновський, Київ, опов., 1948, 34); Свисток судді — покотився по зеленому полю футбольний м'яч (Остап Вишня, I, 1956, 404); Над лісом пролунав ледве чутний паровозний свисток (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 9).

Ілюстрації

[[1]]