Ожинний

Ожинний и ожиновий, -а, -е. Ежевичный. Квіточко моя ожиновая. Чуб. V. 1146. Коли надходить [Мавка] ближче і спиняється біля ожинових кущів, .. то випростується і тоді видно її змарніле обличчя, подібне до Лукашевого (Леся Українка, III, 1952, 266); І вітер.. збайдужів — за дня він дихає пусткою зжатих полів, доносить з яружок ожиновий запах.., а смерком — легіт стає жорсткувато пустельним

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ОЖИ́ННИЙ, а, е. Те саме, що ожиновий.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 648.

ОЖИ́НОВИЙ, а, е. Прикм. до ожина. Коли надходить [Мавка] ближче і спиняється біля ожинових кущів, .. то випростується і тоді видно її змарніле обличчя, подібне до Лукашевого (Леся Українка, III, 1952, 266); І вітер.. збайдужів — за дня він дихає пусткою зжатих полів, доносить з яружок ожиновий запах.., а смерком — легіт стає жорсткувато пустельним (Євген Гуцало, З горіха.., 1967, 146).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 648.

ОЖИ́НА, и, жін.

1. Багаторічна кущова або напівкущова колюча рослина з дугоподібними гілками та їстівними плодами. В лузі на калину Плететься ожина (Українські народні ліричні пісні, 1958, 620); По землі, в ровах і ямах повзе ожина, тьмяно поблискує чорною ягідкою-намистинкою, наче оком у перепілки (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 70).

2. Ягоди цієї рослини чорно-сизого кольору. Я знову згадав ті хвилини, що душу п'янили мою, як темно-багряну ожину ми рвали з тобою в гаю (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 241).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 648.

Ілюстрації

Див. також

Ожинний – прикметник, який походить від іменнику ожина; можна використовувати для опису кольору (ожинна тканина), запаху (ожинний аромат), смаку (ожинний конфітюр). Наразі більше вживається слово «ожиновий», проте вони є синонімами і можуть заміняти один одного.

Ожина

Джерела та література

Ожинний ― значення слова у словнику

Ожиновий ― значення слова у словнику

Ожина ― значення слова у словнику