Окур
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:26, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Окур, -ра, м. 1) Оку́р. Окуриваніе. У кирпичниковъ, горшечниковъ: первоначальный легкій огонь, при которомъ обжигаемое окуривается дымомъ. Вас. 180. 2) Окур. курево, которымъ подкуриваютъ пчелъ. Шух. І. 111.