Белебень
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:27, 21 червня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Белебень, -беня, и -бня, м. 1) Возвышенное и открытое мѣсто. Употребляется чаще въ выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут Заверюха б’є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Екатериносл. Розумна голова: на белебні затишку хоче. Ком. Пр. № 409. 2) Глубокое мѣсто въ водѣ. Угор.
