Відбути

Відбути, -ся. См. Відбувати, -ся. відбути Переклад слова на англійську to serve Українська Відбути Німецька abreisen відбути Рід - дієслово, доконаний вид,іменник, чоловічий рід, неістота відбути Словоформи слова ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС ОДНИНА МНОЖИНА 1 особа відбуду відбудемо 2 особа відбудеш відбудете 3 особа відбуде відбудуть МИНУЛИЙ ЧАС ОДНИНА МНОЖИНА Чоловічий рід відбув відбули Жіночий рід відбула Середній рід відбуло НАКАЗОВИЙ СПОСІБ ОДНИНА МНОЖИНА 1 особа відбудьмо 2 особа відбудь відбудьте ДІЄПРИСЛІВНИК Минулий час відбувши

відбути Кількість літер у слові Кількість літер Кількість голосних Кількість приголосних 7 3 4 Цитати української літератури з використанням слова відбути "Я блискавично вихопив блокнота і самописку, щоб за якихось п’ять хвилин відбути цю невдячну справу." Ячейкін Юрій Дмитрович - Спалах понаднової зірки

"А надто відбути свято" Винниченко Володимир Кирилович - Сонячна машина

"Посватає Прокіп, таж він пішов у Таврію, щоб було чим весілля відбути… Восени старостів зашле, вона вже бачить, що, куди й до чого." Коцюбинський Михайло Михайлович - Fata morgana

"Пішов, щоб одразу ж, мабуть, і відбути, і знову опинитися в іншім житті, де суворо, де загадково" Гончар Олесь Терентійович - Циклон

"В таких хвилях розходилось серце старих з розкоші, і пан радник присягався, що позволить йому відбути службу однорічного охотника хоть би й при гусарах." Кобилянська Ольга Юліанівна - Людина

"Але сватання та заручини можна відбути зараз" Чайковський Андрій Якович - Сагайдачний

"Довелося так і відбути ні з чим" Гончар Олесь Терентійович - Бригантина

"За вироком трійки Багряний відправився у заслання, відбути яке мав на Далекому Сході." Багряний Іван Павлович - Сад Гетсиманський

"Цього разу їхній спів дуже нагадував тихе голосіння за небіжчиком, з чиєю втратою ще за життя змирились: і боляче опускати в яму, й хочеться якомога швидше відбути неминучий обов’язок" Білик Іван Іванович - Танго https://slova.com.ua/word/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D1%82%D0%B8 Значення в інших словниках відбувати — відбува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови відбувати — Відбува́ти. Проводити певний час за якимось заняттям. ● Відбувати перегляд - спостерігати, оглядати. Коло Гірченка стало двоє молодих людий й почали собі відбувати перегляд перехожих. Українська літературна мова на Буковині відбувати — (кару) терпіти, зносити, витерплювати; (весілля) справляти, (прогульку) здійснювати, (нараду) мати; (куди) від'їздити, відходити, <�ви>рушати, i>водою Джерело: https://slovnyk.me/dict/vts/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B1%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8