Сіпака
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:17, 18 квітня 2024; A.tiutiunnyk (обговорення • внесок)
Зміст
Словник Грінченка
Сіпака, -ки, м. Злой й придирчивый начальникъ, полицейскій, взяточникъ; вообще бранное прозвище всякаго администратора. Сіпаки попід віконню загадують на панщину. Дамон до лихого царя був вліз з остреним пробоєм зо сталі; на тім го сіпаки спіймали. Федьк. І. 89.
Сучасні словники
Тлумачний словник української мови
СІПАКА, и, ч. і ж., заст., зневажл. 1. Доскіпливий, уїдливий начальник. - Карпо чоловік гордий та жорстокий, з його буде добрий сіпака, може, його боятимуться хоч баби та молодиці,- говорила громада (Н.-Лев., II, 1956, 366).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Тлумачний словник української мови
