Рубатка

Рубатка, -ки, ж. Груба сорочка. Вх. Зн. 61.

Сучасні словники

РУБА́ТКА, іменник жіночого роду, діал. Сорочка з грубої тканини. Досі назвами рубатка, рубата, рубатє визначають на Бойківщині старі, здебільшого чоловічі, сорочки.

Ілюстрації

Джерела та література

словник української мови

Цікаві факти або додаткова інформація

1.Кожна дівчина мала вишити таку сорочку своєму майбутньому чоловікові. І не просто так, а для того, щоб знати — вірний він їй чи ні.
 Вишиваючи сорочку, дівчата нашіптували старовинне заклинання. Вважалося, якщо сорочка втратить свою білизну після чергового прання, значить, 
як кажуть у народі, «вскочив чоловік у гречку».
2. Чумаки довіряли прання своєї сорочки лише одній дівчині. Інші до такого сакрального обряду не допускалися. 
Так чумак підтверджував вірність своїй коханій.
3. Українська вишиванка має надзвичайно давнє походження. Численні дослідження свідчать, що вишите вбрання створювали ще до VI ст..
 Проте, зразки української вишивки з тих часів, на жаль, не збереглися.
4. Характерні риси вбрання українців:простота фасону, у якому поєднуються краса та практичність;
 оздоблення великою кількістю яскравих декоративних елементів; використання лише натуральних тканин; 
гармонійне доповнення вбрання оригінальними аксесуарами.