Метикуватий
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:44, 18 квітня 2024; A.tiutiunnyk (обговорення • внесок)
Метикуватий, -а, -е. Замысловатый.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МЕТИКУВÁТИЙ, а, е, розм.
1. Те саме, що метикований. Голови колгоспів — люди терті, метикуваті — одразу, уже по складу викликаних, відчули, якого характеру мас бути розмова (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 24); Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (Олесь Гончар, Новели, 1954, 137).
2. Такий, над яким треба добре поміркувати. Метикувата задача.
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Джерела та література
Академічний тлумачний словник української мови. Онлайн версія академічного тлумачного «Словника української мови» в 11 томах (1970–1980).
