Лунати

Луна́ти, -на́ю, -єш, дієсл. - те саме, що звуча́ти. Далеко співи десь лунають, На небі зірка миготить (Пісні та романси.., II, 1956, 209); Його голос лунав по пустім коридорі і відбивався десь далеко в другім його кінці (Фр., VI, 1951, 336); Громом молодим котилося над нами, лунало на ланах: "Вперед за владу Рад!" (Сос., І, 1957, 261); — Всі на Сиваш! Море гатити! — лунало з краю в край села по нічних вулицях, по дворах (Гончар, II, 1959, 428); // Бути сповненим звучання. Лунає співом, ляском, криком ліс (Фр., XIII, 1954, 133); // Звучати як відзвук, відгомін чого-небудь. Щось гукне: "Химо! Химо!" — та й піде гук по темному бору, аж лунає (Вовчок, І, 1955, 53); Площа ще де-де лунала від кроків людей (Фр., VII, 1951, 355); // безос. — Ха-ха-ха! — лунало довгою вулицею просторого села від срібного дівочого сміху (Кобр., Вибр., 1954, 163). Так співає, аж по селу лунає. МВ. І. 93. А про мене... лунала луна, що в мене купи, дак усе пійде в руку. Г. Барв. 418. // Луна́ти у ву́хах (у се́рці і т. ін) — зберігатися в пам’яті, не стиратися в пам’яті. Довгу хвилину стояла Хима перед карнавкою, слухаючи, як той згук "білих грошей" лунав в її вухах (Коцюб., І, 1955, 95); В його душі лунає пісня незнайомої дівчини (Н.-Лев., II, 1956, 170); У Тихона в ухах лунав іще її голос стримано-хвильний (Головко, II, 1957, 116). // перен. Поширюватися далеко, бути відомим скрізь. Пісня [кобзаря] не вмирає, На весь мир лунає (Л. Укр., І, 1951, 9); Голос радянських драматургів лунає серед борців за мир у всьому світі (Літ. газ., 31.VIII 1950, 1). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 555.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ЛУНА́ТИ а́є, недок.

Те саме, що звуча́ти

Приклади

Голос Семена Івановича лунав по лісу чимраз гучніше й азартніше. (Б. Антоненко-Давидович) У свiтлицi лунало багато голосiв, бряжчали келихи. (С. Скляренко) Цього разу не стукало вічно у дверях, не лунала команда встати. (А. Дімаров) В городі розпочалися торги, лунали пісні, музика, лилося вино. (П. Загребельний) Якийсь час іще лунав оркестр, завершуючи всю сцену потужною і трагічною, та все-таки, в чомусь найсуттєвішому, оптимістичною кодою. (Ю. Андрухович)

Бути сповненим звучання.

Приклади

Лунає співом, ляском, криком ліс. (І. Франко)

Звучати як відзвук, відгомін чого-небудь.

Приклади

Щось гукне: “Химо! Химо!” – та й піде гук по темному бору, аж лунає. (Марко Вовчок) Кроки людей лунають дзвінко, самотньо у височенних колодязях вулиць. (В. Винниченко) Деколи з-під землі лунає стукіт коліс. (Ю. Винничук)

безос.

Приклади

– Ха-ха-ха! – лунало довгою вулицею просторого села від срібного дівочого сміху. (Н. Кобринська) – Ігор тут! Ігор з нами! – лунало по рядах, і вої з новим завзяттям кидалися в бій. (В. Малик) Він кричав тоді, коли мали утихнути удари пари копит та іще не лунало удару інших. (Г. Колісник)

перен. Поширюватися далеко, бути відомим скрізь.

Приклади

Дванадцять їздців В опівнічну їде годину, Розпучливий спів Лунає на всю Україну. (Б. Лепкий) Скрізь ця лунатиме слава, де промінь світання сягає. (Борис Тен, пер. з тв. Гомера)

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)