Околичник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:21, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Околи́чник, -ка, м. Въ циркулѣ или инструментѣ, подобномъ ему, тотъ конецъ, которымъ проводится окружность. Шух. І. 277.