Бекати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:21, 21 червня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Бекати, -каю, -єш, гл. 1) Кричать по овечьи, по козьи, блеять. Ціла отара овець та кіз, ягнят, козенят мекала та бекала. Левиц. І. 126. 2) О дѣтяхъ: ревѣть.