Маніра

Маніра, -ри, ж. Манера? Не турбуйся, бо то думок пакосна маніра. Мкр. H. 12.

Сучасні словники

МАНІ́РА, и, ж., заст. Манера. Яке то прехороше і широко задумане Ваше оповідання “Для загального добра”, та галичанська маніра писання, на мій погляд, йому дуже зашкодила (Панас Мирний); – Коли тисячі ледацюг і неуків взялися на всякий лад і маніру плутати словами й псувати папір, що ж тут доброго? (М. Івченко).

Етимологія

МАНЕ́РА «прийом, спосіб дії, звичка»

• запозичення з французької мови;
• фр. manière «спосіб, прийом, поводження; характер виконання» пов’язане з manier «брати рукою, торкати; керувати, маніпулювати», похідним від main «рука», що зводиться до лат. manus «ТС.»;
• р. бр. мане́ра, п. maniera, ч. manýra, слц. manier(a), вл. manira, болг. мание́р, м. мание́р, манир, схв. мàнӣр, мани́ра, слн. maníra;

Фонетичні та словотвірні варіанти

• мані́р
• мані́ра
• мані́ристий
• мані́ритися
• мані́рний
• мані́рниця
• мано́рія «звичка, манера»

Етимологічні відповідники

• мане́ра - білоруська
• мание́р - болгарська
• manira - верхньолужицька
• manus - латинська
• мание́р - македонська
• maniera - польська
• мàнӣр - сербохорватська
• manier(a) - словацька
• maníra - словенська
• манир - українська
• мани́ра - українська
• manière - французька
• manýra - чеська

Фразеологізми

на таки́й мані́р, з дієсл. Таким способом; так.

• Дай мені, батю, в зуби. Це він на такий манір просить у батька закурити (О. Гончар)

на оди́н мані́р.
1.перев. з дієсл. За тим самим зразком; однаково.

• Формений одяг шили на один манір (З журналу)

2.Дуже схожі між собою; однакові.

• Будинки світлі, багатоповерхові, хоча всі, як близнюки, на один манір (О. Гончар)

на свій мані́р, з дієсл. Відповідно до своїх уподобань; по-своєму.

• Гарні в тебе коси, Нонно. Та ще ти їх якось заплітаєш на свій, на особливий манір (О. Гончар)

Синоніми

1. Жанр
2. Манера
3. Стиль

Джерела

Тлумачний словник української мови Словник синонімів онлайн