Крівавиця

Крівави́ця, -ці, ж. Добытое тяжкимъ трудомъ. За чужую крівавицю купив у церкву плащаницю. Ном. № 13556.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках КРИВАВИЦЯ, і, ж. 1. нар.-поет. Те саме, що кров 1. Гірка та важка ти, хліборобська доле!.. Дрібними дощами полита, потом та кривавицею примочена! (Мирний, III, 1954, 66); Вона мовчки втирає кривавицю з обличчя (Гончар, Новели, 1954, 9).

Кривавицею ридати - дуже сильно, невтішно плакати. Як його я вже, мороку. Не молила, не прохала, Кривавицею ридала, .. так ні (Манж., Тв., 1955, 178).

2. перен. Щось нажите, здобуте тяжкою працею. Він підходив до обгорілих снопів, що лежали скрізь по подвір'ю й димились, перевертав їх, оглядав. Ось лежить його праця, його кривавиця, його надія (Коцюб., І, 1955, 122); [Андрій (один) :] Ох, не можу ж я далі терпіти, гнутись і вклонятись перед ним [Бичком], .. котрий користується моєю кривавицею і за мою гірку працю мене ж зневажає!.. (Кроп., І, 1958, 459); Все димом за вітром пускав [трудящий люд], хоч.. то ж була його кривавиця і вже його, а не панове добро (Головко, II, 1957, 306).

Ілюстрації