Фарб'яр

Фарб’яр, -ра, м. Красильщикъ. Желех.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ФАРБ'Я́Р, а, чол., діал. Фарбувальник. [Йоганна:] Волосся я не фарбувала, пані. [Марція:] Я власне не про те ж і говорила. Лише завважила, що сеї барви абиякий фарб'яр не може вдати, та рідко де трапляється й в натурі (Леся Українка, III, 1952, 178).

Словник лемківської говірки

фарб’яр, -б’яра, Пр. Той, хто фарбує, перефарбовує тканини; власник фарб’ярні.

Ілюстрації