Набоженство

Набоже́нство, а, с ., діал. Богослужіння, церковна відправа, набожність, служба Божа. То й любо було в церкві постояти, набоженства послухати (Свидн., Люборацькі, 1955, 7).

Приклад у літературі

"Тріумф" Іван Франко. <br\> Патер не мав сьогодні раннього оfficium* у костьолі; пріор звільнював його завсіди від раннього спільного набоженства, коли на нього випадав обов’язок мати вполудне проповідь по сумі, а пополудні сидіти в сповідальниці.

Відмінювання

Відмінок	Однина	Множина
Називний	Набоженство	Набоженства
Родовий	Набоженства	Набоженств
Давальний	Набоженству	Набоженствам
Знахідний	Набоженство	Набоженства
Орудний	Набоженством	Набоженствами
Місцевий	На/у набоженстві	На/у набоженствах
Кличний	Набоженство	Набоженства