Пустіти
Пустіти, -тію, -єш, гл. 1) Пустѣть. Пустіє в хаті, в коморі і на дворі без хазяїна. 2) Пустовать. Зміев. у.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ПУСТІТИ, іє, недок. Те саме, що порожніти. Поле їх рік в рік гіршіє [гіршає], пустіє, Хоч орють і полють не гірше від всіх (Фр., X, 1954, 178); Двір помалу пустів. Лишились тільки обрані - Прокіп, Гуща й Мажуга (Коцюб., II, 1955, 83); Пустіє, безлюдніє вулиця - вулиця Вільної Академії (Гончар, Людина.., 1960, 52); Місця пустіють за столом: Не всі з шляхів приходять гості (Стельмах, V, 1963, 142); * Образно. Життя моє з дня на день пустіло і глухло і не було мені нічого одрадного для душі (Мирний, V, 1955, 346); // безос. Спорожнилась Ганнина скриня. Пустіє і в коморі, і на дворі (Н.-Лев., І, 1956, 101); Гомін, а за ним і музики стихають, на майдані пустіє (Вас., І, 1959, 210).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Етимолоія
Від праслов'янської форми *pustъ, від котрої також виникли д.-руськ. пускати, рос. пускать, пустить, пустой, укр. пуска́ти, білор. пускаць, болг. пу́скам, сербське пустити, тощо. Слов. форма походить до праіндоєвр. «полишати»; пор. латиське pauska «голий бугор на лузі», др.-пруське pausto ж., им. ед. «дикий», paustre «дикое место». Щодо чергування sk : st — у пусти́ти форма «пуск» могла бути новотвором.
(Використані матеріали словника М. Фасмера.)
