Дівошлюб
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:27, 13 квітня 2024; Yvkolisnyk.fj23 (обговорення • внесок)
Дівошлюб, (дівослюб), -ба, м. 1) Сватъ. 2) Названіе обряда сватовства въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ, напр. въ Кобр. у. Гродн. губ. Чуб. IV. 658. Дай мені, Боже, од батенька вийти, до свекорка прийти, бо вже мені докучили части дівошлюби столи устилаючи, кубочки сповняючи. Рк. Макс. См. Злюбини.
Інші трактування
Дівосну́б, ба, м. = Дівошлюб. «Посредники эти въ дѣлахъ жениха получаютъ названіе…. старость, бояръ, пословъ, дівоснубовъ». Чуб. IV. 56.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 387.
Ілюстрації
|
|
|
|
