Скаменіти

Скамені́ти, -ні́ю, -єш, гл. = Скам’яніти.

Сучасні словники

ТЛУМАЧНІ СЛОВНИКИ:

СКАМ'ЯНІТИ, рідше СКАМЕНІТИ, ію, ієш, док. 1. Стати твердим, схожим на камінь (у 1 знач.); закам'яніти. За роки війни скам'яніла земля (Літ. Укр., 13.Х 1967, 3).

2. перен. Стати нерухомим, завмерти під впливом якого-небудь сильного враження, переживання і т. ін.; заціпеніти. Калинович скам'янів на місці, не знаючи, що робити (Фр., VI, 1951, 156); Іван озирнувся назад, на скелі - і скаменів. На камені верхи сидів «той», щезник (Коцюб., II, 1955, 309); Петросов не поворухнувся. Він скам'янів. Він почув щось неможливе. Жахливе (Донч., II, 1956, 77); Скаменів Андрій поміж двома дубами, не ворухнеться, тільки серце пташиною: тук-тук (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 658).

@ Бодай (щоб) скам'янів (скаменів, скам'яніла, скаменіла, скам'яніли, скаменіли і т. ін. ) - уживається як лайка, проклін. Що воно плаче? Відай, се «той» [чорт], бодай скаменів! .. (Коцюб., II, 1955, 321); - Ось і пішла [дочка] з двору... Де була сю пору, Щоб там скам'яніла! (Граб., І, 1959, 317); Ей, бодай вороги тії скаменіли..! (Пісні та романси.., I, 1956, 225); Мов (немов, наче, як і т. ін. ) скам'яніти (скаменіти) - стати нерухомим, без найменшого руху. Обличчя Киселя болісно скривилося і раптом немов скам'яніло (Мур., Бук. повість, 1959, 214); Вона ввійшла в хату, сіла в спальні коло вікна й наче скам'яніла (Н.-Лев., III, 1956, 162).

3. перен. Втратити здатність щось відчувати, виявляти якісь почуття; стати байдужим, нечутливим, черствим.

@ Серце скам'яніло (скаменіло).

Ілюстрації

Див. також

Про Медузу Горгону

Джерела та література

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%81%D0%BA%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D1%96%D1%82%D0%B8