Крайчик
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:13, 12 квітня 2024; Sevzheshnevska.fj23 (обговорення • внесок)
Крайчик, -ка, м. Кончикъ. Бачив крайчик повняка місяцяМВ. III. 58. КРА́ЙЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до край1 1. Остап.. бачив частинку неба ясного й променя сонячного удень, а вночі — купку зірочок.., крайчик.. місяця (Вовчок, І, 1955, 334); Горовиць.. присів на крайчик стільця (Смолич. Реве та стогне.., 1960, 633).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
