Один

Оди́н, одна́, одно́, числ. Одинъ, одна, одно. З одним, Богом на сто ворог. Ном. № 12. Оди́н о́дного, одно ’дно́го, оди́н у о́дного, один на о́дного и пр. Одинъ другого, другъ друга, другъ у друга, другъ на друга и пр. Вони один одного покохали. Стор. МПр. 57. Питали один в одного. Єв. Мр. І. 27. Пастухи казали один до ’одного. Єв. Л. II. 15. Один по одному. Одинъ за другимъ. ЗОЮР. І. 6. Один по одному лист у гаї осипається. Дещо. Один по одному спішать. Щог. В. 134. Одним один. Совершенно одинъ; единственный. Вона була хорошого роду і одним одна дочка у батька дуже багатого. Кв. Одно́, в одно́. Не переставая. Ледві додому вернувсь та ’дно стогне. Грин. І. 285. Я її пужалном лущу в одно. Щог. В. 71. Все одно. Все равно. А що ж, каже царенко, нам все одно пропадать. Рудч. Ск. Не одно́-десять. Не одинъ десятокъ. Не однодесять навчив парубків пісень московських співати. Кв. Одного разу. Однажды. Одного ранку, вечора. Однажды утромъ, вечеромъ. Одного ранку... сказано мені, що на черзі Андрійко у некрути. МВ. II. 4. Ум. Одне́нький. Вона у мене одненька. Лохв. у.