Літавиця

Літа́виця, -ці, ж. Сказочное женское существо, соблазняющее молодыхъ мужей. Желех. Мов літавиця пиналась. Млак. 105.

Сучасні словники

Словник української мови у 20 томах

ЛІТА́ВИЦЯ, і, ж.

Міфологічна істота жіночого роду, яка зваблювала чоловіків.

Враз на низьке чорне небо з-поміж двох блискавок вихопилася на гнідому коні зеленокоса літавиця, а чи віла наддунайська, пітьму на мить дивною вродою осяявши (Р. Іваничук); – При повному місяці літавиці приходять до людей, русалки й віли, мавки і планетники, стрижні й вовкулаки! Стережися, дитинко, таких ночей, стережися! (Ю. Покальчук); Літавицю, на яку начебто можна було натрапити в лісових хащах або в полі, уважали нешкідливою (з наук.-попул. літ.).

Тлумачний словник української мови. Томи 1-10 (А-О́БМІЛЬ)

ЛІТА́ВИЦЯ і, ж., міф.

Міфологічна істота жіночого роду, яка зваблювала чоловіків.

Приклади: Враз на низьке чорне небо з-поміж двох блискавок вихопилася на гнідому коні зеленокоса літавиця, а чи віла наддунайська, пітьму на мить дивною вродою осяявши. (Р. Іваничук) – При повному місяці літавиці приходять до людей, русалки й віли, мавки і планетники, стрижні й вовкулаки! Стережися, дитинко, таких ночей, стережися! (Ю. Покальчук) Літавицю, на яку начебто можна було натрапити в лісових хащах або в полі, уважали нешкідливою. (з наук.-попул. літ.)

Тлумачення СЛОВНИК.ua

ЛІТАВИЦЯ, -і, ж., міф. Дух, який спадає з неба блискучою зіркою на землю в те місце, де жорстокі та несправедливі люди мучать або знущаються над іншими людьми; Літавицею може бути тільки добра людська душа, яка згодиться перейняти на себе страждання безневинних людей, що терплять вони на землі. // Казкова жіноча істота, яка начебто зваблювала молодих чоловіків.

Ілюстрації

Див. також

Відьми, чарівниці й опирі, чи то ж примхи і примхливі оповідання люду українського