Ломак

Ломак, -ка, м. Пт. крапивникъ, Trogloditus parvulus. Вх. Лем. 432. Ум. Ломачо́к.

Сучасні словники

Тлумачний словник української мови

ЛОМА́КА, и, ж., розм. Велика палиця; дрючок. Без ломаки ніччю не випускалася [Варвара], хоч це не є звичаєм молодиць ходити з палицею (Л. Мартович); Чувся стукіт ломаками по стовбурах і тріщання сухого гілля, наче на нас сунула десь рухлива молотарка (Б. Антоненко-Давидович); Кілька чоловік тягло палиці й ломаки, і на розпластане тіло посипалася хмара ударів (Валерій Шевчук); * У порівн. Великий, як ломака, а дурний, як собака (Номис).

Грі́ти / погрі́ти [лома́кою, ки́єм і т. ін.] спи́ну (пле́чі, ре́бра і т. ін.) див. грі́ти; (1) Лома́ка похо́дить по кому, фам. – хто-небудь буде побитий, покараний, дістанеться комусь. Верзе [пан] притьмом: .. Що буцім ти, Рябко, так гавкав, – як собака, Що буцім по тобі походить ще й ломака (П. Гулак-Артемовський); Поцілува́ти замо́к (рідше у лома́ку) див. поцілува́ти.

Ілюстрації