Могильний

Могильний, -а, -е. Курганный.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МОГИ́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Прикм. до моги́ла 1. Богобоязний Еней, довершивши обряд похоронний, Насип могильний зробив (М. Зеров); Люди йдуть в густій юрбі серед могильних горбків своїх дідів (М. Грушевський); Мої .. руки вперлися в холодний і слизький камінь. Це був могильний хрест. Ми були на цвинтарі (Д. Білий); Пагорб могильний насип і похорон справ урочистий, Все як годиться (Борис Тен, пер. з тв. Гомера). 2. Такий, як у могилі. [Долорес:] Остатній раз я подивлюся ще на сії очі! Бо вже ж вони мені світить не будуть в могильній тьмі того, що буде зватись моїм життям... (Леся Українка); Навколо якісь кущі, хащі і холод могильний, аж мороз поза шкурою ходить (Григорій Тютюнник); Двері зачинилися. Могильний морок і могильна тиша окутали оторопілого козака (В. Малик). 3. перен., розм. Який звучить глухо, невиразно (про голос). – Ходіть сюди, діти! – промовив дід глибоким, .. могильним голосом (І. Франко); Василь .. загугнявив могильним голосом: – Життя – це страшна випадковість у Всесвіті (О. Бердник); – Щасливого вам вечора! – відповів Бонасьє могильним голосом (Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма).

Ілюстрації