Ґанчувати

Ґанчувати, -чую, -єш, гл. 1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. Уман. у. 2) Имѣть изъянъ, порокъ, недостатокъ. Ґанчує на ногу кобила. Канев. у.

Сучасні словники

ВЕЛИКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ҐАНЧУВАТИ -ую, -уєш, недок. , діал. 1》 Визначати вади. 2》 Мати ґандж, ваду (у 1 знач. ).

https://slovnik-lemkivskoi-govirki.slovaronline.com/2081-%D2%91%D0%B0%D0%BD%D1%87%D1%83%D0%B2%D0%B0%D1%82%D0%B8%20(%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%82%D0%B8)

Ґанчувати (ганити) - відбивати словами охоту, збавляти ціну

Ілюстрації