Діл

І. Діл, долу, м. 1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Ном. Нет мене, сивий коню, горами, долами. Грин. ІІІ. 677. 2) Полъ земляной. Сим. 2. Як мертва на діл повалилась. Шевч. 72. До-долу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця додолу. Додолу верби гне високі. Шевч. 26. Склонив головочку низько додолочку. Чуб. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней додолу! ЗОЮР. Долина глибока, калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. Ісус, нахилившись додолу, писав пальцемЄв. І. VIIІ. 6. Ум. Долок, долонько, долочко.

ІІ. Діл, -лу, м. Часть, доля. В діл Матвієві пішла пасіка. Черниг. у.

Сучасні словники

Тлумачення із "Словника української мови"

ДІЛ, долу, ч. 1. Те саме, що долина. Потепліло. На долах цвіла, і пахла, і пишалася весна (Фр., І, 1955, 101); Він бачив діл, розкинутий навкруг, Кипучі пущі, тьмяноводий Буг (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 449). 2. Те саме, що низ 1; протилежне верх. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила (Номис, 1864, № 1462); Запалили сосну від верха до долу (Чуб., V, 1874, 394); Дівчата обстругували стіни, - які з долу, які з кобилиць угорі (Головко, II, 1957, 98). До самого долу - до землі. По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю до самого долу (Шевч., І, 1951, 48); Княгиня бачить їхні довгобороді обличчя, гострі очі, чіпкі, ніби до самого долу опущені, руки (Скл., Святослав, 1959, 35). 3. Те саме, що долівка. - А хіба ж ти не міряла сіней мотузком, як мазала діл та стіни? (Н.-Лев., II, 1956, 328); На запорошеному глиняному долу лежали якісь старі речі (Трубл., II, 1955, 253). 4. заст. Яма для мерця; могила. Он там, в долинці, під білими березами, копають уже діл глибокий, довічну хатину чумакові (Коцюб., І, 1955, 182).

Ілюстрації