Побріхувати

Побріхувати, -хую, -єш, гл. Лгать, врать; привирать. Не побріхуй, нічого сього не було. Константиногр. у. Він бреше, а ти побріхуєш. Ном. № 6941.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПОБРІХУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. Брехати трохи або час від часу. Якби її вчили брехать, то вона б і побріхувала (Номис, 1864, № 13060); З людьми й словечка не промовить [доня], а перед батьком розпускає язика, побріхує... Мачуха така й сяка, вино п'є, в корчмі гуляє (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 264).

2. Гавкати не дуже голосно або час від часу. Тут і там сонно собаки побріхували (Петро Козланюк, Пов. і опов., 1949, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 627.

Ілюстрації