Обурювати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:51, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Обурювати, -рюю, -єш, сов. в. обурити, -рю, -риш, гл. 1) Обрушивать, обрушить. Аж гидко дивитись на панський двір: штахети обурені, хати облуплені, тини теж повалились. О. 1862. V. 109. Стола і ослона не було, обурені лавки лежали долі. О. 1862. VII. 31. 2) Возмутить, возбудить негодованіе.
