Срібнити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:00, 3 квітня 2024; O.bylan (обговорення • внесок)
Срібни́ти, -бню́, -ниш, гл. Серебрить. срібнити 1. Словник української мови у 20 томах (1970-1980):
СРІ́БНИТИ, ню, ниш, недок., перех.
Вкривати, покривати сріблом. Приклад: Срібнити дзвінким голосом ранню тишу. (Микола Бажан, Роки, 1940, 24). Надавати чомусь блиску, подібного до блиску срібла.
Покривати поверхню металу, скла, деревини та ін. тонким шаром металічного срібла.