Тарабан
Тарабан, -на, м. Барабань. Ном. № 835. Ум. Тарабанець, тарабаник, тарабанчик.
Зміст
Словник української мови у 20 томах
Тараба́н іст. мідний або дерев'яний котел, обтягнутий шкірою, який використовують як бубон; барабан (ст
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Цікаві факти або додаткова інформація
Тарабан ( тур . daraban ; укр . тарабан ) — ударний барабанний народний інструмент турецького походження, який колись використовувався в Україні та меншою мірою в Польщі. Етимологія терміну походить від слова, що означає робити багато шуму. Перші згадки про тарабан відносяться до 11 століття. Швидше за все, він був завезений у Східну та Центральну Європу османськими яничарами.
Тарабан складається з дерев'яного кільця діаметром до 50 см (20 дюймів), яке має шкуру (часто зроблену зі шкури собаки чи котяча), затягнуту з обох боків. По тарабану б'ють рукою або палицею. На відміну від бубона, тарабан зазвичай має два боки з натягнутою шкірою і без тарілок .
Він був популярним серед українських козаків і вважається українським народним інструментом . Тарабан також згадується в польському гімні і свого часу використовувався деякими військовими частинами Речі Посполитої.
