Міттю
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:31, 28 березня 2024; Nsyanhol.fufkm23 (обговорення • внесок)
Міттю, нар. = Миттю. МИТТЮ, присл. В одну мить, дуже швидко. Школярі сипонули в школу. Миттю посідали, випростались і затихли (Борис Грінченко, I, 1963, 243); Хлопець миттю збагнув, яку необережну фразу сказав, та вже було пізно (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 212). https://sum.in.ua/s/Myttju
