Галакати

Галакати, -каю, -єш, гл. Кричать. Цит, брате, не галакай на мене. Гн. II. 109.

Сучасні словники

ГАЛА́КАТИ, аю, аєш, недок., розм. Те саме, що гала́йкати. Молодь, галакаючи, юрбою виходить на греблю і тут починає розходитися (М. Стельмах); Дяк рішуче встав і пішов

БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл.

Похідне від тієї самої звуконаслідувальної основи гал-, що і в словах [галай1], галас1, галу́-балу́ (пор.);

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови у 20 томах Словник синонімів української мови Горох

Цікаві факти або додаткова інформація

halekać «кричати, галасувати» (верхньолужицька); halakać «співати (про п’яних)» (польська)