Ревно
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:39, 27 березня 2024; Doandriievska.fufkm23 (обговорення • внесок)
РЕВНО́
Присл. до ревний.
- Самієвський полк працював ревно, спокійно й діловито, як величезна майстерня (Олесь Гончар, III, 1959, 342);
- Досі їй не доводилось зустрічати, щоб хтось так ревно ставився до найдорожчого у людині — до вірності (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 104);
- Параскіца ревно молилась, а навкруги її хвилювалась зацікавлена та наелектризована юрма (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 276);
- Мама тремтіла, мов у лихоманці, і плакала ревно (Юрій Смолич, II, 1958, 33).