Лютування

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лютування

с. Свирѣпствованіе. Лютуванням і кров’ю вони наситились уже вдоволю. Стор. МПр. 147.

ЛЮТУВАННЯ 1

я, сер. Дія за значенням лютувати1.

  • Як скажений звір, що боїться води, труситься й лютує, забачивши її, ..так Чіпка кинувся, скочив угору... (Панас Мирний, I, 1949, 309);
  • Ревуть, лютують вороги; Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Тарас Шевченко, I, 1963, 199);
ЛЮТУВАННЯ 2

я, сер., заст. Дія за значенням лютувати2.

  • Він сідав, не роздягаючись, із поршнем од тракторного мотора в руках або з бачком, якого ніс лютувати (Юрій Яновський, Мир, 1956, 281).

https://sum.in.ua/

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 575.