Дерзкий

Дерзкий, -а, -е. Упругій, жесткій. Трава дерзка, трудно тепер її косити. Сквир. у.

"Дерзкий" 1.розм. Який має тверду будову, грубий вигляд; дебелий, жорсткий. Приклади

Хазяїн підвівся з крісла й попрохав гостей в залу, подибавши поперед їх своїми цибатими, але не дерзкими, неначе крихкими ногами. (І. Нечуй-Левицький) Рейки залізниці виривались на хвилястий простір піщаних кучугур, порослих дерзкою травою чаполоччю і вільховими кущами. (В. Козаченко) 2.перен. Який не виявляє поваги, пошани; грубий, невихований. Приклади

Хто мене з полів і злих потоків У життя твоє, скажи, приніс? Трудного, жорстокого на слові, Дерзкого, та й ще чого бува. (А. Малишко) Княгині Ользі він нагадував .. молодого Святослава – такий самий мовчазний, упертий, завзятий, дерзкий. (С. Скляренко) поет. 3.Те саме, що дерзнове́нний. Приклади

Твій погляд дерзкий в моїх думках встає, Зазира мені спильна ув очі. (І. Манжура) Дерзкою формою сповіді на початку двадцятого століття несподівано для багатьох заговорив з масами Володимир Маяковський. (П.Тиичина)