Солонище

Солони́ще, -ща, с. = Солонець 1. Збігаються як на солонище. Ном. № 13902.

1.част. солонці́, і́в. мн. Ґрунти степових, пустельних і напівпустеотних зон із вмістом легкорозчинних солей. Приклади Відрізняють солончаки, що містять солі у верхньому горизонті, та солонці, у яких легкорозчинні солі вимиті в глибші шари, а в колоїдній частині залишився увібраний натрій. (з наук.-попул. літ.) Попід глинищем, серед колючих хащів та червонястого бур'яну, що росте на солонці, розчищено невеличку нивку. (Леся Українка) Меліорація солонців. Освоєння солонців. 2.Озеро або джерело з солоною водою. 3.Солевитривала рослина родини лободових із соковитим стеблом і колосоподібним суцвіттям. Приклади Солонець трав'янистий – це перша рослина при заростанні солончаків. (з наук. літ.) Солонець трав'янистий. Червоний солонець. 4.Ділянка ґрунту із джерелом солоної води. 5.Місце, де кладуть, розсипають сіль для диких тварин. Приклади

Щоб розвести і закріпити в господарстві козуль, тут створено штучні солонці. Молоту сіль кладуть у спеціальні корита, а сіль-лизунець – у розколину пенька. (з наук.-попул. літ.) "Солонище"