Оброчник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:44, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Обро́чник, -ка, м. Давшій обѣтъ сдѣлать что либо во искупленіе грѣха. Колись спокутую (гріх) або крівавою войною, або роботою на манастирь важкою... Хвалити Бога, задержались іще в нас монастирі благочестиві: є де оброчникові свій оброк з’оброкувати. К. ЦН. 220.
