Оброть
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:44, 14 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Оброть, -ті, ж. Недоуздокъ, веревочная узда безъ удилъ. Чуб. І. 201. Ном. № 11207. Бодай же тії коні воронії да й обротей не зносили. Грин. III. 281. Ум. Обротька.