Плащаниця
Плащани́ця, плащени́ця, -ці, ж. 1) Плащаница, изображеніе на полотнѣ положенія во гробъ Спасителя. За чужую крівавицю купив у церкву плащеницю. Ном. № 13556. 2) Родъ писанки съ равностороннимъ четырехконечнымъ крестомъ въ орнаментѣ. КС. 1891. VI. 371.
Сучасні словники
ПЛАЩАНИ́ЦЯ, і, жін. Предмет культу в православній церкві у вигляді полотнища з зображенням тіла Христа в труні. За чужую кривавицю купив у церкву плащаницю (Номис, 1864, № 13556). Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 573.
Ілюстрації
495 × 740 (129 КБ)
Медіа
Іншими мовами
sindon [ˈsɪndɘn] n 2. бібл. плащаниця. Гороть Є.І. Великий англо-український словник / Є.І. Гороть, Л.М. Коцюк, Л.К. Малімон, А.Б. Павлюк. — Вінниця : Нова книга; Х. : Ранок, 2011. — 1700 c. https://e2u.org.ua/s?w=%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%89%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F&dicts=all&highlight=on&filter_lines=on плащани́ця (-ці) f representation (on cloth) of Jesus Christ in the grave; winding-sheet (in which Jesus Christ was wrapped while in the tomb); sepulchre [sepulcher] represented in church on Good Friday. Українсько-англійський словник 1955 (К.Андрусишин, Я.Крет) https://e2u.org.ua/s?w=%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%89%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F&dicts=all&highlight=on&filter_lines=on
